Географічні терміни — це жива мова планети

Географічні терміни — це жива мова планети, де меридіани і паралелі плетуть невидиме павутиння часу, екватор обіймає теплий пояс Землі, а фіорди шепочуть скелясті казки північних морів. Гарячі серця, б'ються просто з крижаних глибин, коралові персні, сміються у бірюзовій синяві океану. Дізнатися про все це допоможуть географічні терміни, отже, вивчайте їх.

Абсолютна висота — висота місця над рівнем океану.

Абсолютна вологість повітря — кількість водяної пари (в г/м³), яка може утримуватися в повітрі за даної температури.

Абсолютний вік гірський порід — це вік, який визначається в одиницях астрономічного часу (роки, тисячі, мільйони та мільярди років).

Аборигени – споконвічне населення країни або великої мі

сцевості, що проживає в ній здавна, на противагу прибулому населенню, переселенцям.

 Адміністративно-територіальний поділ - частина політико-територіального устрою держави, відповідно до якої будується система органів державної влади і місцевого самоврядування.

 Адміністративний центр - поселення, що виконує функції загального адміністративного управління і що зосереджує органи місцевої самоврядування різного територіального рівня (області, району, міста та ін.).

 Азимут — кут на місцевості або на карті, що утворюється напрямом на північ і напрямом на обраний пункт. Кути зчитуються від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.

 Айсберг —   плаваюча льодова гора материкового походження.

 Азональність — розташування географічного об'єкта або поширення явища без зв'язку з зональними особливостями даної території.

 Акваторія - простір водоймища або його частина в природних, штучних або умовних кордонах (напр., океану, моря, озера, водосховища, бухти, порту і т. д.).

 Аккумуляція - накопичення, відкладення наносів або гірських порід на земній поверхні або на дні моря.

 Акліматизація — здатність тварин до пристосування в нових умовах існування.

 Альбедо — здатність поверхні відбивати сонячну енергію.

 Амплітуда коливань температур — різниця між мінімальною і максимальною температурами повітря за певний проміжок часу (добу, місяць, рік тощо).

 Анклав – держава або його частина, з усіх боків оточена територією іншої держави.

 Антикліналь (антиклінальна складка) – складка шарів гірських порід, звернена опуклістю нагору, у результаті чого найбільш молодою, зім'ятою складкою відкладення або породи залягають на поверхні, а древні – у центральній частині або ядрі.

 Антициклон — замкнута область з високим тиском у центрі. Повітря в антициклоні рухається за годинниковою стрілкою у Північній півкулі, у Південній півкулі — навпаки.

 Артезіанські води — напірні підземні води, замкнуті у водоносних пластах  гірських  порід  між   водотривкими   шарами. При бурінні свердловин вода фонтанує або виливається на поверхню самостійно.

 Астеносфера – шар зниженої твердості, міцності й в'язкості у верхній мантії Землі.

 Астролябія – стародавній кутомірний прилад для визначення широт і довгот в астрономо-геодезичних вимірах і навігації.

 Атлас географічний - систематичні збори карт, виконаних по єдиній програмі й виданих у вигляді книги, альбому, комплекту аркушів у папці в одному або декількох томах або в електронній формі.

 Атмосфера — повітряна оболонка земної кулі, зв'язана з нею силою тяжіння, що обертається разом з Землею як одне ціле.

 Атмосферна циркуляція  — система горизонтальних потоків повітря в атмосфері Землі.

 Атмосферний фронт — перехідна зона, де взаємодіють різні за властивостями повітряні маси.

 Атмосферні опади — вода, яка випадає на поверхню Землі у вигляді дощу, снігу, граду або утворюється безпосередньо з повітря у вигляді роси, інею, паморозі.

 Базис ерозії — рівень річки, нижче якого водний потік не може поглибити своє річище.

 Байрачні ліси (балкові ліси) – ростають у верхів'ях і по схилах балок (байраков), лощин, суходолів у лісостеповий і північній частині степової зони Північної півкулі.

 Балка —  слов'янська назва невеликої долини, звичайно без постійного водотоку.

 Барометр — прилад для вимірювання атмосферного тиску.

 Басейн річковий – частина земної поверхні, з якої в дану ріку (річкову систему) стікають поверхневі й підземні води.

 Бедленд – важкопрохідний і непридатний для освоєння рельєф, який густо й складно розчленований системою ярів і вибоїн.

 Безстічний басейн – басейн ріки або озера, розташований у безстічній (не має зв'язку, з річковими системами Світового океану) області.

 Бентос — сукупність організмів, що населяють дно океанічних, морських та прісноводних водойм.

 Біосфера – оболонка Землі, що представляє собою простір, у якому присутні живі організми або можливо їхнє існування й розвиток.

 Біфуркація річок – роздвоєння русла ріки на відносно самостійні галузі.

 Болото – надмірно зволожена ділянка земної поверхні, що заросла вологолюбною рослинністю.

 Бриз – вітер на берегах морів, великих озер і водоймищ, що змінює напрямок в протилежному напрямку двічі на добу.

 Ваді – арабська назва сухих або з тимчасовими водотоками долин і русел у пустелях Північної Африки.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – статистичний показник, що характеризує результати економічної діяльності країни за певний період (звичайно за рік).

 Валовий національний продукт (ВНП) — сумарна ринкова вартість товарів та послуг, створених громадянами країни як на власній території, так і поза її межами.

 Вантажообіг — кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань. Вимірюється у тоннах на кілометр (т/км).

 Верховодка – найближчі до земної поверхні безнапірні підземні води, що розташовуються вище ґрунтових вод і не мають суцільного поширення.

 Вивітрювання — процес руйнування і хімічних змін гірських порід на земній поверхні або близько під поверхнею під впливом температурних коливань, повітря, вологи і живих організмів.

 Висотна поясність — закономірна зміна природних компонентів і природних комплексів з висотою.

 Витрати води в річці — об'єм води, що протікає через поперечний переріз потоку за одиницю часу (м³/с).

 Відтворення населення — процес безперервного відновлення поколінь людей внаслідок взаємодії народжуваності і смертності.

 Відносна вологість повітря — співвідношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до тієї кількості, яка необхідна за тієї ж температури для насичення повітря, виражене у відсотках.

 Відносний вік гірських порід — це вік, за яким роблять висновки лише про відносну послідовність геологічних подій.

 Вікова структура населення — співвідношення кількості різних вікових груп населення.

 Вільна економічна зона — визначена територія, де створюються більш сприятливі економічні умови для господарювання наданням певних пільг (оподаткування, митних тощо).

 Вітер – рух повітря щодо земної поверхні, завичай горизонтальне.

 Водний баланс — кількісне співвідношення приходу, витрат і накопичення води для певної території.

 Вододіл — межа між водозбірними басейнами двох річок або басейнами двох морів, океанів.

 Водойми – постійне або тимчасове скупчення безстічних або з уповільненим стоком вод у природних або штучних западинах (озера, водоймища, ставки й т.д.).

 Водоспад – падіння води ріки з виступу, що перетинає річкове русло.

 Водосховище – штучна водойма обсягом більше 1 млн. м³.

 Вологість повітря – вміст водяної пари в повітрі.

 Всесвітній час — час Гринвіцького меридіану.

 Гавань — захищений від хвиль прибережний водний простір. Місце стоянки суден.

Галерейні ліси – розташовані вузькими смугами уздовж рік, що течуть серед безлісних просторів у посушливих областях саван і пустель.

 Гейзер – джерело, що періодично викидає фонтани гарячої води й пари

 Генералізація картографічна – добір, узагальнення, виділення головних типових рис зображуваних об'єктів відповідно призначенню, масштабу, змісту карти, особливостям картографуючої території й самого об'єкта, ступеня їхньої вивченості.

 Географічна довгота — величина дуги паралелі в градусах від початкового меридіана до заданого місця.

 Географічнa карта – відбиває розміщення, властивості, зв'язки й динаміку природних, соціально-економічних, природно-техногенних геосистем й їхніх компонентів.

 Географічна оболонка – оболонка Землі, що включає земну кору, гідросферу, нижню частину атмосфери, ґрунтовий покрив і всю біосферу.

 Географічна широта — величина дуги меридіана в градусах від екватора до заданого місця.

 Географічне положення – положення географічного об'єкта на поверхні Землі в рамках заданої системи координат і стосовно кожного розташованим за межами його данних, що мають прямий або непрямий вплив на даний об'єкт.

 Географічний поділ праці – історично сформована й мінлива в часі спеціалізація географічних таксонів різного рангу (міст, районів, держав й їхніх об'єднань) на тих або інших видах економічної діяльності.

 Географічний пояс — найбільший (після географічної оболонки Землі) природний комплекс планети.

 Географічні координати – широта й довгота, кутові величини, що визначають положення точки на земній кулі щодо екватора й початкового меридіана.

 Геоморфологія – наука про рельєф земної поверхні (суші, дна океанів і морів).

 Геополітичне положення (ГПП) країни — це місце країни на політичній карті світу відносно до центрів економічного та політичного впливу.

 Геосфери – концентричні кулі (внутрішні і зовнішні оболонки), на які розділяється речовина Землі.

 Гирло річки — місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.

 Гігрометр — прилад для визначення вмісту водяної пари у повітрі.

 Гідросфера — водна оболонка Землі, до складу якої входять океани і моря, материкові води, в тому числі і льодовики.

 Гіпоцентр — область в надрах Землі, де виникає землетрус.

 Глобус — модель земної кулі з контурами суходолу й водних просторів.

 Горизонт — частина земної поверхні, яку ми бачимо навколо себе на рівній відкритій місцевості.

 Горизонталі — лінії на планах місцевості та географічних картах, що з'єднують точки земної поверхні, які лежать на одній висоті над рівнем моря.

 Грабен ("рів") — витягнута ділянка земної кори, опущена внаслідок тектонічних рухів стосовно оточуючої території по розломах.

 Градусна сітка — сітка на географічній карті чи на глобусі, що утворюється від пересічення меридіанів з паралелями.

 Грунт — поверхневий шар земної кори, сформований внаслідок взаємодії природних компонентів (повітря, води, організмів тощо), якому властива родючість.

 Гумус (перегній) — органічна, звичайно темного кольору, частина верхнього шару ґрунту, що утворюється внаслідок складних хімічних процесів.

 Густота населення — відношення кількості постійного населення до одиниці площі. Визначається кількістю чоловік на 1 кв. км.

  Делімітація кордонів — визначення спільними комісіями зацікавлених країн загального напряму і проходження державного кордону.

 Дельта – складна форма рельєфу, що формується в зоні взаємодії суші і моря, в гирлі річок, в місці їх впадання в морський або озерний мілководий басейн.

 Демаркація кордонів — визначення лінії державного кордону на місцевості установленням спеціальних прикордонних знаків (стовпів). Демаркація проводиться після делімітації кордонів.

 Демографічна криза — глибоке порушення відтворення населення, що загрожує його існуванню.

 Демографічний вибух — різке збільшення кількості населення.

 Демографія — наука про закономірності відтворення населення.

 Денудація – сукупність процесів руйнування, зносу й переносу уламків гірських порід, підготовлених вивітрюванням.

 Депопуляція населення — зменшення кількості населення певної території, її вилюднення.

 Дефляція – руйнування гірських порід і грунтів під впливом вітру (їх видування, розвівання), яке супроводжується перенесенням твердих часток (інколи на значні відстані) і їх обточуванням.

 Діаспора – значна частина етносу або групи етносів, що розселилася в результаті міграції поза країною або територією свого походження.

Долина річки — витягнуте в довжину звивисте заглиблення земної поверхні, по якому тече річка.

 Дюна – піщані горби чи пасма, які утворюються на берегах морів, озер та річок під дією вітрів.

 Екзогенні процеси – фізичні й хімічні процеси, що відбуваються на земній поверхні або в самих верхніх шарах земної кори під впливом води й повітря, снігу й льоду, сонячного випромінювання або в результаті діяльності живих організмів.

 Екзосфера – зовнішній, найбільш розріджений шар атмосфери від верхньої границі термопаузи й вище.

 Експорт — вивезення товарів з країни, надання іноземному партнерові послуг виробничого і споживчого характеру.

 Ендеміки ("місцеві") — види рослин і тварин, характерні виключно для конкретної території.

 Енергоємність — кількість електроенергії, яка витрачається на виробництво одиниці продукції.

 Епіцентр — місце на земній поверхні, розташоване над вогнищем землетрусу, де його сила максимальна. Район найбільших руйнувань.

 Ерозія — процес руйнування грунтів і гірських порід під дією постійних і тимчасових водотоків, а також вітру.

 Еродовані землі — землі, що зазнали вітрової, водної або інших видів ерозії.

 Жерло вулкана — канал, який з'єднує вогнище вулкана з поверхнею Землі.

Жила – пластиновидне геологічне тіло, утворене в результаті заповнення трещіною порожнини жильною породою або метасоматичного заміщення гірських порід уздовж тріщин мінеральними речовинами.

 Зандри (зандрові рівнини) – рівнинні поверхні у кінцях і на окраїнах льодовиків, покриті піщаними продуктами перемивання й перевідкладення морени.

 Заплава — частина річкової долини, що заливається водою під час повені чи паводка.

 Затока — частина океану, моря, озера, що глибоко вдається у суходіл.

 Землетрус — коливання земної поверхні і підземні поштовхи, які виникають внаслідок раптових зміщень та розривів у глибині земної кори або у верхній частині мантії.

 Земна кора – верхня оболонка «твердої» Землі, нижню границю якої представляє поверхня Мохоровичича (границя поділу між земною корою й мантією Землі).

 Зональність (зональність фізико-географічна) – зміна природних умов від полюсів до екватора, обумовлена широтними розходженнями в надходженні на поверхню Землі сонячної радіації.

 Ізотерма — лінія на карті, що з'єднує місця з однаковою температурою.

Імпорт — ввіз товарів або капіталів будь-якою країною з-за кордону.

 Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) — використовується для класифікації країн за рівнем розвитку, який акумулює три складові: тривалість життя, рівень освіти та скорегований відносно купівельної спроможності реальний ВВП на душу населення.

 Каботаж — судноплавство між портами однієї країни (великий каботаж — між портами різних морів, малий каботаж — між портами одного моря).

Кальдера — заглиблення на вершині вулкана, здебішого круглої або овальної форми з крутими схилами.

Кампос – низькоросле рідколісся або саванновидна рослинність Бразильського нагір'я.

 Канали — споруди, що являють собою штучно викопані річища для води.

 Каньйон – вузька і глибока річкова долина з прямовисними або ступінчастими скелястими бортами, дно цілком зайняте руслом річки або тимчасовим водотоком.

 Карст – явища і процеси, що виникають в гірських породах, що розчиняються природними водами.

 Карта – математично визначене, зменшене й генералызоване зображення (модель) поверхні Землі, іншого небесного тіла або космічного простору, що показує розташовані або спроектовані на них об'єкти в прийнятій системі умовних знаків.

 Картограма – картографічний спосіб зображення, який застосовується для показу відносних статистичних даних за одиницями адміністративно-територіального поділу, а також карта, складена цим способом.

 Картографічна проекція – математично визначене відображення поверхні земної кулі, еліпсоїда (або глобуса) на площину карти.

 Клімат — це багаторічний режим погоди, характерний для будь-якої місцевості.

 Кліматичний пояс — широтна смуга, що має відносно однорідний клімат.

 Кліматологічний фронт — зона взаємодії двох зональних типів повітряних мас.

 Конфедерація — союз незалежних держав, тимчасове державно-територіальне утворення. Центральна влада конфедерації координує діяльність держав, які входять до її складу, у сфері зовнішньої політики, оборони, економічної політики тощо.

 Концентрат — продукт, який дістали у результаті збагачення корисної речовини (наприклад, рудний концентрат тощо).

 Кооперування в промисловості — співробітництво, виробничі зв'язки, спрямовані на спільне виробництво певного продукту; підприємства при цьому зберігають господарську незалежність.

 Країна — територія, яка становить єдність з погляду історії, нації, культури.

 Кратер — чашоподібне або лійкоподібне заглиблення на вершині або на схилі вулкана, з якого викидаються гази, вулканічний попіл, каміння, виливається на поверхню лава.

 Крік — тимчасовий водотік або пересихаюча річка в Австралії.

 Лава – розпечена рідка або дуже грузла, переважно селікатна маса, що виливається на поверхні вулканів.

Лагуна – мілковода частина океану або моря, відокремлена вузькою смугою суші (баром, косою, кораловим рифом). З'єднується одним або декількома протоками.

 Ландшафт – географічне, фундаментальне поняття комплексної фізичної географії.

 Лиман — затока, яка утворилася при затопленні морем гирла рівнинної річки внаслідок відносного опускання прибережних частин суходолу. Лиман може бути відкритим у море або відокремленим від нього піщаною косою (закритим).

 Літосфера — верхня тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору і верхню частину мантії до шару астеносфери.

 Літосферні плити — великі блоки літосфери, розділені глибокими розколинами, що повільно переміщуються по астеносфері.

 Льодовик — великі льодові маси, що сповзають схилами гір або гірськими долинами. Льодові маси утворюються із снігу, що накопичується в горах, поступово ущільнюється і переходить у лід. Розрізняють льодовики покривні (о. Гренландія, Антарктида) та гірські (в горах вище снігової лінії).

 Льодостав — період нерухомого льодового покриву на річці.

 Людність населеного пункту — кількість жителів насленого пункту.

Магма – розплавлена маса складного складу, що формується в глибинних зонах Землі.

Магматизм – процес утворення магми, її подальшого розвитку, переміщення, взаємодії із твердими гірськими породами й застигання; наслідок прояву глибинної активності Землі; тісно пов'язаний з її еволюцією, тепловою історією, тектонічним розвитком.

 Магматичні гірські породи – утворюються при застиганні й кристалізації гарячого силікатного розплаву земної кори (магми).

 Мангри – вічнозелені листяні ліси, поширені в припливно-відпливній смузі морських узбережжь у тропічних і екваторіальних широтах, а також у зонах з помірним кліматом, там, де цьому сприяють теплі течії.

 Мантія – геосфера Землі, розташована між земною корою і ядром.

 Масштаб карти – ступінь зменшення об'єктів на карті щодо їхніх розмірів на земній поверхні.

 Материк (континент) – великий масив земної кори, велика частина якого виступає над рівнем Світового океану у вигляді суші, а периферична частина занурена під рівень океану.

 Межень — період найнижчого рівня води в річці.

 Меліорація — це система заходів, спрямованих на підвищення родючості грунту та боротьбу з несприятливими водними і повітряними режимами (ерозією, вимиванням тощо).

 Меридіани — умовні лінії на глобусі і карті, що проведені від полюса до полюса, які показують напрям "південь — північ".

 Метаморфізм — процес зміни гірських порід під впливом високих температур і тиску в надрах Землі.

 Міграції населення — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на досить тривалий період.

 Міжнародна організація — неурядове об'єднання держав або національних товариств, які діють для досягнення певних спільних цілей (політичних, економічних, науково-технічних тощо).

 Міжнародний географічний поділ праці — форма поділу праці, що виражається у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продуктів або послуг, якими вони обмінюються.

 Міжнародні економічні зв'язки — система господарських зв'язків між національними економіками, що здійснюється на основі міжнародного поділу праці.

 Міжпластові води — води, що лежать у водоносних шарах, розташованих між двома водонепроникними шарами.

 Мінеральні ресурси — сукупність різноманітних корисних копалин.

 Міста-супутники — міські поселення, розміщені поблизу великого міста.

 Місцевий час — сонячний час на конкретному меридіані.

 Міська агломерація — сукупність міських населених пунктів.

 Море — частина океану, більш чи менш відділена від нього суходолом. Моря бувають окраїнні і внутрішні.

 Мусони ("пора року") — сезонні вітри, які дмуть взимку з суходолу на море, влітку — з моря на суходіл.

 Наукоємність — значна частка витрат на науково-дослідницькі роботи в собівартості виробництва.

 Нектон — сукупність активно плаваючих водних тварин, здатних самостійно протистояти течії й активно переміщуватися на великі відстані.

 Нівелір — прилад для визначення відносної висоти місця, тобто перевищення однієї точки над другою.

 Ноосфера – якісно нова форма організації взаємодії природи й суспільства, новий еволюційний стан біосфери, преутвореної в інтересах мислячого людства.

 Орієнтування — вміння визначити на місцевості сторони горизонту за Сонцем, зорями, компасом, місцевими ознаками.

 Озеро — природне заглиблення на суходолі, заповнене водою.

 Океан — найбільша частина Світового океану, обмежена материками. На Землі умовно виділяють чотири океани: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий.

 Острів — невелика порівняно з материком ділянка суходолу, оточена з усіх сторін водою. За своїм походженням бувають материкові, вулканічні, коралові.

 Опадомір, дощомір — прилад для вимірювання кількості атмосферних опадів.

 Оазиси — ділянки з багатою рослинністю в пустелях, що виникають завдяки природному чи штучному зволоженню, зумовлені близкістю річки або грунтових вод.

 Оазиси антарктичні - вільні від льоду ділянки в Антарктиді.

 Обвал – різновид гравітаційного переміщення матеріалу – відрив мас порід від схилу і швидке переміщення (скачування) вниз.

 Пагорб – форма рельєфу рівнин, округлих або овальних обрисів у плані, з опуклою або сплощеною вершиною і ясно вираженими схилами крутістю до 30°.

Паралелі — лінії, проведені на глобусі і карті паралельно екватору. Паралелі розміщені під прямим кутом щодо меридіанів.

Полюси — умовні точки на земній поверхні, через які проходить земна вісь.

 Початковий (нульовий) меридіан — меридіан, від якого ведеться відлік інших меридіанів на захід і схід у градусах. Він проходить через Гринвіцьку абсерваторію (поблизу Лондона).

 Паводок — раптове підвищення води в річці, викликане випаданням великих дощів або інтенсивним таненням снігу.

 Планктон — сукупність організмів, які населяють верхні шари води морів, океанів і прісноводних водойм, нездатні рухатись самостійно, а пересуваються під впливом вітру і течії.

 Підземні води — води, що містяться в порах, пустотах і тріщинах гірських порід у верхній частині земної кори.

 Повінь — найвищий рівень води у річці, що наступає щороку в певні строки.

 Півострів — частина суходолу, яка заходить в океан, море чи озеро і з трьох сторін оточена водою.

 Пороги — мілководні кам'янисті ділянки в річищі, що утворені виходами твердих гірських порід або валунами. На порогах вода тече з великою швидкістю.

 Припливи і відпливи — періодичні підняття та опускання рівня води в океанах і морях, що є результатом впливу на Землю Місяця і Сонця.

 Проміле — одиниця виміру солоності води. Це тисячна частка цілого. Середня солоність в морях і океанах становить 35 проміле (35г на 1 літр води).

 Погода — стан нижнього шару атмосфери (температури, тиску, опадів, напряму і сили вітру тощо) у якійсь місцевості за певний час.

 Полярні кола — паралелі, віддалені від екватора на 66 33. На полярних колах Сонце протягом року не заходить цілу добу (на Північному полярному колі — 22 червня, на Південному — 22 грудня) і не сходить одну добу (на Північному полярному колі — 22 грудня, на Південному — 22 червня).

 Пояси освітлення Землі — тропіки і полярні кола поділяють земну поверхню на пояси, які відрізняються між собою сонячним освітленням і кількістю тепла, що надходять від Сонця. Залежно від кута падіння сонячного проміння і тривалості дня й ночі виділено п'ять поясів освітлення: два полярних, два помірних, тропічний.

 Природні зони (географічні зони) — природні комплекси суходолу чи Світового океану, що простягаються в широтному напрямі і мають модібні природні умови (клімат, грунти, рослинність, тварин).

 Пампа ("рівнина", "степ") — субтропічні степи на рівнинах Південної Америки.

 Пасати — постійні вітри, що дмуть від тропічної зони високого тиску до екваторіальної зони низького тиску.

 Платформа ("плоска форма") — велика, відносно вирівняна ділянка земної кори, що не зазнає активних тектонічних рухів.

 Повітряна маса — великий об'єм повітря тропосфери з порівняно однаковими властивостями (температурою, вологістю, запиленістю).

 Поясний час — сонячний час центрального меридіану конкретного часового поясу.

 Прерія — зональний природний комплекс з високотравною рослинністю у Північній Америці.

 Природний комплекс — закономірне поєднання природних компонентів, які взаємодіють і утворюють єдину територіально обмежену систему.

 Пасажирооборот — загальний обсяг робіт з перевезення пасажирів (визначається в пасажиро-кілометрах; на морському транспорті — в пасажиро-милях).

 Природний приріст населення — різниця між кількістю народжених і померлих.

 Плита — це частина платформи, перекрита потужним (більше за 500 м) чохлом осадових порід (западини, прогини, масиви).

 Падіння річки — перевищення її витоку на гирлом (різниця їхніх абсолютних висот), виражене в метрах.

 Похил річки — відношення падіння річки до її довжини (см/км).

 Природно-територіальні комплекси (ПТК), або ландшафти, — це різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географічних умов, що характеризуються заканомірним поєднанням взаємопов'язаних і взаємозалежних природних компонентів.

 Політична карта — географічна карта, яка дає територіально-політичну характеристику світу, материків або великих географічних регіонів і відображає розподіл світу на держави, володіння та території.

 Природний рух населення — зміна кількості і складу населення внаслідок народжуваності і смертності без урахування механічного переміщення.

 Природні ресурси — природні об'єкти і явища, які на сучасному рівні їх вивченості та розвитку продуктивних сил можуть використовуватись у суспільному виробництві для задоволення тих чи інших потреб людей.

 Природокористування — сукупність заходів, які здійснює суспільство з метою вивчення, охорони, освоєння та перетворення навколишнього середовища.

 Паливно-енергетичний баланс — баланс одержання, перетворення і використання усіх видів енергії.

 Річка — прироний водний потік, що протікає в зниженні рельєфу, створеному її рухом.

 Режим річки — зміна рівня води за сезонами, процес замерзання та скресання річки в певний час.

 Річкова ерозія — руйнівна робота річок, у ході якої річка розмиває і поглиблює річкому долину.

 Річище — заглиблення в річковій долині, по кому вода річки тече постійно.

 Родючість грунту — здатність грунту забезпечувати рослини поживними речовинами і вологою, створюючи умови для одержання врожаю.

 Ритмічність — регулярне повторення в однаковій послідовності й у часі різних природних явищ та процесів.

 Рифт ("тріщина", "розколина") — велика (протяжністю в сотні, тисячі і завширшки в десятки кілометрів) розколина земної кори, що формується внаслідок розходження літосферних плит. Характерні вулканізм та землетруси.

 Рекультивація — відновлення якості земель, продуктивність яких була порушена (наприклад, в результаті гірничих виробок  — шати, кар'єри).

 Рентабельність — узагальнений показник економічної ефективності роботи підприємств, галузей за певний період, що характеризує їхню доходність, прибутковість.

 Рівнина - відносно рівна поверхня з невеликими (до 300-400 м) коливаннями висот і переважанням малих (до 5-10°) ухилів; один з двох основних типів рельєфу земної кулі (другий – гори).

 Рельєф — це сукупність нерівностей земної поверхні. Його особливості відображають на фізичних (загальногеографічних) картах.

 Річковий режим - гідрологічний режим річки, закономірні зміни стану річки в часі, обумовлені комплексом природних в оснновному кліматичних і антропогенних чинників.

 Річковий стік — витрати води в річці за рік (км3).

 Республіка — форма правління, за якої всі вищі органи влади або обираються, або формуються загальнонародним представницьким органом — парламентом. 

 Розвинуті країни – група незалежних країн сучасного світу, відмінних високим рівнем економічного і соціального розвитку, високими значеннями макроекономічних показників (перш за все ВВП на душу населення).

 Розміщення населення — розподіл населення на поверхні Землі.

 Розселення населення — розміщення населення на території і форми його територіальної організації у вигляді системи поселень з їхніми взаємовідносинами.

 Ресурсозабезпеченість — співвідношення між розмірами запасів природних ресурсів і розмірами їх використання; виражається кількістю років, на яку вистачить певного ресурсу, або його запасами із розрахунку на душу населення.

 Савана – зональний природний комплекс з переважанням травяного покриву з чагарниками та окремими деревами або групами дерев.Поширені в Африці, особливо на сході, в Південній Америці (льяноси, кампоси), Австралії, Індії.

Сейсмічна зона — територія земної поверхні. що періодично зазнає землетрусів.

 Світовий океан — усі океани і моря Землі разом узяті.

 Серединно-океанічний хребет — велетенські гірські споруди, що тягнуться уздовж рифтової зони на дні океану, формуються внаслідок розходження двох океанічних плит.

 Сельва ("ліс") — вологі екваторіальні ліси у басейні Амазонки.

 Складчасті гори  — молоді за віком (кайнозойської складчастості) підняття земної поверхні, де товщі гірських порід утворюють складки у вигляді гірських хребтів та долин.

 Складчасто-брилові гори  — старі за віком (палеозойсько-мезозойські) гори, в яких складчасті товщі порід розбиті розколинами на окремі брили різної висоти.

 Сальдо — різниця між прибутками і видатками. Може бути активним (перевищують прибутки) і негативним (коли перевищують видатки).

 Сапропель — органічний мул на дні застійних водойм.

 Світове господарство — система міжнародного суспільного поділу праці та економічних відносин окремих національних господарств одне з одним.

 Сейсмічна зона (область) — територія на якій часто бувають землетруси.

 Сейші — стоячі хвилі великого періоду (від кількох хвилин до десятків годин), які виникають у замкнених водоймах під впливом різниці атмосферного тиску, сейсмічних явищ, згонів і нагонів води.

 Сель - могутній грязьовий, грязекам'яний або водокам'яний потік, раптово виникаючий в руслах гірських річок внаслідок різкого паводку, викликаного інтенсивними зливами, бурхливим сніготаненням і іншими причинами.

 Сила вітру — швидкість вітру, виражена в балах за шкалою Бофорта.

 Синоптичні карти — карти, на яких цифрами й символами показані результати метеорологічних спостережень на ряді (мережі) станцій у певний момент.

 Сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки (масиви), яеі планомірно і систематично використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції.

 Снігова лінія — межа, вище від якої сніговий покрив не розтає, перетворюючись на фірн.

 Собівартість продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства (сировина, матеріали, паливо, електроенергія, амортизація машин, устаткування будівель і споруд, заробітна плата тощо) на вироби, і реалізацію продукції. 

Спелеологія — наука, що вивчає печери (їх походження, морфологію, мікроклімат, води, рослинність, сучасну і давню фауну), рештки матеріальної культури людей кам'яного віку, наскельні малюнки і скульптурні зображення, сучасне використання печер.

 Сталагміти — стовпоподібні, конічні та інші форми мінеральні (переважно вапнякові) утворення, що ростуть з дна печер чи інших карстових порожнин.

 Сталактити — мінеральні утворення (переважно вапнякові), що звисають зі стель карстових печер у вигляді бурульок, гребінок, бахроми тощо.

 Старий світ — назва трьох частин світу — Європи, Азії та Африки, що склалася історично.

 Старіння населення — збільшення кількості літніх осіб (старіших за 60—65 років) у населенні.

 Степ — зональний природний комплекс, що характеризується переважанням трав'янистої рослинності. На даний час майже повністю розораний.

 Степові блюдця, западини, падини, поди — майже плоскі, частіше округлі зниження у степовій та лісостеповій зонах. Довжина С. б.— до десятків і сотень метрів, глибина — до кількох метрів.

 Стокові вітри — постійні, дуже сильні вітри з внутрішніх районів Антарктиди до узбережжя.

 Стратосфера — шар атмосфери між тропосферою і верхніми шарами атмосфери (від 9 - 18 до 45 - 55 км).

 Субурбанізація — прискорений розвиток приміських зон великих міст.

 Сукуленти — багаторічні рослини із соковитими, м'ясистими листками (агава, алое) або стеблами (кактуси, деякі молочаї), що містять багато вологи і ростуть у сухих районах Землі.

 Сфагнове болото — тип верхових боліт з покривом із сфагнових мохів. Звичайно опуклої форми, бо в центрі мохи ростуть краще завдяки меншій мінералізації води.

 Тайфун - тропічний циклон, часто ураганної сили. Назва в перекладі з китайського означає «великий вітер».

 Територіальна структура — поділ господарства країни чи певних регіонів за територіальними ознаками.

 Територіальні води — води океанів і морів, що прилягають до берегів не більш як на 12 морських миль (1 морська миля — 1,852 км).

 Транзитні перевезення — перевезення пасажирів і вантажів з одного пункту (країни) в інший (країну) через проміжні пункти (країни, область); перевезення вантажів без перевантажень на проміжних пунктах.

 Транспортний вузол — населений пункт, де сходяться кілька видів транспорту (наприклад, залізничного, автомобільного, річкового, морського).

 Транспортний центр — невеликий населений пункт, де сходяться дві-три лінії одного виду транспорту.

 Транспортні магістралі — основні, найбільш оснащені та завантажені шляхи міждержавного чи внутрішньодержавного значення (залізничні, автомобільні).

  Умовні знаки (позначення) - графічні символи, за допомогою яких на картах показують (позначають) види об'єктів, їх місцеположення, форми, розміри, якісні і кількісні характеристики.

 Унітарна держава – централізована держава, у якій, на відміну від федерації, немає федеративних одиниць й яке ділиться на адміністративно-територіальні одиниці.

 Ураган – 1) вітер руйнівної сили й значної тривалості (на відміну від короткочасного шквалу). 2) Тропічний циклон в Атлантиці, до півночі від екватора, що набрав достатню міць (зі швидкістю вітру не менш 33 м/с).

 Урбанізація - багатогранний процес підвищення ролі міст, який приводить до змін в розміщенні продуктивних сил, соціально-демографічній структурі, способі життя і культурі населення, його розселенні.

 Федерація – держава, устрій якої ґрунтується на принципах федералізму.

 Фен – вітер, часто сильний і рвучкий, з високою температурою й низкою відносною вологістю повітря, що дме час від часу з гір у долини. Аналогічний вітер у Північній Америці називається чинук.

 Шельф (континентальний шельф, материкова обмілина) – мілководна частина підводної окраїни материків й островів, що має відносно вирівняну поверхню й незначні схили.

Шельфовий льодовик – плавучий або частково, що опирається на дно льодовик, що пливе від берега в море у вигляді плити, який тоншає до краю, що закінчується обривом.

 Шкала Бофорта – шкала для визначення сили вітру по візуальній оцінці, основаної на дії вітру на стан моря або на наземні предмети (дерева, будинки й інше).

 Шкала висот і глибин – шкала кольорових тонів, які використовуються для гіпсометричного фарбування висотних щаблів.

Щит (кристалічний щит) – великий (до 1000 км впоперек) виступ фундаменту платформи, що зберігав протягом еволюції більш-менш постійне в плані й по висоті положення й лише епізодичне, під час найбільших трансгресій, що заливався водами дрібного моря.