«Гіпотеза дрейфу материків»

6 січня 1912 року німецький геофізик Альфред Вегенер

 вперше публічно представив свою «гіпотезу дрейфу материків» у Франкфурті, стверджуючи, що континенти колись були єдиним суперконтинентом (Пангея), а потім розійшлися, що заклало основу сучасної теорії тектоніки плит, хоча він не зміг пояснити механізм руху, що завадило визнанню теорії за його життя, але нові дані пізніше підтвердили його ідеї. 

Основні моменти гіпотези Вегенера:

Єдиний материк Пангея: Сучасні континенти були частиною одного великого суперконтиненту, який розколовся близько 200 мільйонів років тому.

• Подібність берегів: Вегенер помітив, що обриси західної Африки та східної Південної Америки ідеально збігаються.
• Скам'янілості та геологія: На різних континентах знаходили однакові скам'янілості та геологічні структури, що свідчило про їхнє спільне минуле.
• Механізм руху: Вегенер припускав, що материки "дрейфують", але не мав переконливого механізму, окрім порівняння з криголамами, що пробиваються крізь лід. 
• Визнання:
  • Хоча гіпотеза не була прийнята за життя Вегенера (він загинув у Гренландії 1930 року). Вона була повністю підтверджена і стала частиною теорії тектоніки плит лише в 1960-х роках завдяки дослідженням океанічного дна та палеомагнетизму.